Малюнки про школу та учнів: Красивые картинки про школу (100 картинок) ⚡ Фаник.ру

Початкова школа – САЙТ ВЕРХНЬОЛИПИЦЬКОГО ЛІЦЕЮ РОГАТИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

1-4 класи

Ситуаційно-рольова гра –форма виховної роботи в якій розігрується життєва ситуація, де учні грають певні ролі.Вчитель– об’єднує дітей за лічилкою у малі групи та роздає учням ситуації – малюнки, які заготовлює заздалегідь (невеличкі ситуації-малюнки розповідають про життєві ситуації, в яких головні герої поводять себе невірно, порушуючи норми поведінки, етичні правила тощо).
Учні -за декілька хвилин ( 5-7 хвилин) розглядають малюнки-ситуації, за допомогою вчителя обирають собі ролі, вигадують діалог, який міг би відбутися між головними героями, зображених на малюнках та одягають елементи костюмів і готуються до розігрування ситуації, яку повинні продемонструвати у класі.
В кінці проведення гри вчитель разом із учнями обговорюють ситуації, виробляють спільне рішення щодо помилок та шляхів їх розв’язання у реальному житті. Відповідають на такі запитання: хто саме себе невірно поводив, в чому причина цієї поведінки, як було треба вчинити, що сказати?
Наприклад: “Завтрашній характер – у сьогоднішньому вчинкові”, 1клас розігрування життєвих ситуацій ”Чарівні слова відкривають серця”, розгляд в групах життєвих ситуацій “Як би я вчинив. ..”.
Сюжетно-рольова гра -ця форма виховної роботи спрямована на оцінку дій героїв, які приймали участь у розігруванні сюжету. В грі приймають участь діти, виконуючи ролі за підготовленим сюжетом.
Вчитель– об’єднує дітей за лічилкою у малі групи та роздає учням невеликі сюжети ( казкові, життєві, або сюжети у малюнках, коміксах), які заготовлює до проведення гри і надає учням можливість підготуватися до виступу (сюжети невеликі за об’ємом та носять виховний характер, в яких герої роблять помилки, або поводять себе невірно).
Учні -за декілька хвилин ( 5-7 хвилин) читають сюжет, вирішують хто буде грати головні ролі або розглядають малюнки-сюжети, за якими моделюють діалог, що міг відбутися між головними героями, зображених на малюнках. За допомогою вчителя одягають елементи костюмів та готуються до розігрування сюжету.
Вчитель читає слова автора та допомагає учням у грі.
В кінці проведення гри вчитель разом із учнями, обговорюють сюжет та роблять висновок про те, які допустив помилки і які саме.
Учні відповідають на такі запитання: хто у сюжеті був правий, чому так сталося, як було треба вчинити, що сказати?
Наприклад:
Рольова гра “Я на вулиці”, “На кого я хочу бути схожим у житті” (“Мій ідеал”),

Гра-драматизація– форма виховної роботи, яка допомагає учням розкрити творчі акторські здібності. Вчитель готує ролі індивідуально із кожним героєм, проводить репетиції.
За бажанням вчителя можна провести „кастинг на краще виконання головних ролей ”.
Сюжет обирається спільно з учнями ( відома або невідома казка, уривок драматичного твору, вигаданий учнями із вчителем драматичний сюжет, притча, легенда тощо).
Після проведення гри учні разом із вчителем визначають (голосуванням або оплесками) кращі виконання ролей за номінаціями „кращий актор”, „ за краще перевтілювання”, „за кращий костюм”, „ за кращу драматичну гру” тощо.
Наприклад:

Інсценізація–форма виховної роботи, яка допомагає учням набувати акторської майстерності та проявляти творчість, талант.
Вчитель обирає сюжет для інсценізації, розподіляє ролі або шляхом жеребкування учні обирають їх самостійно.
1 варіант – вчитель читає слова автора та слова головних героїв, а учні імпровізаційно невербально виконують ролі.
2 варіант – вчитель читає слова автора, а учні слова героїв.
Після виконання фрагменту драматичного твору,вірша, пісні, казки, яку про інсценували, вчитель обговорює разом із дітьми сюжет, оцінює поведінку героїв, вчинки, роблять висновок про те, чия гра запам’яталась більше або чим сподобався мені актор. Оцінюється ерудиція, творчість, акторська майстерність тощо.
Наприклад: Інсценізація “Якщо твій друг помилився…”, “Якщо ти погано вчинив”,інсценізація казки “Про двох братів – Умійка та Невмійка”.
.

Гра – бесіда– форма виховної роботи, яка проводиться із метою донесення до відома дітей норм і правил спілкування, поведінки в різних життєвих ситуаціях, суспільних місцях ( транспорті, театрі,музеї, крамницях, на вулиці тощо ).
Вчитель- обирає тему бесіди та проводить її у вигляді гри. Гра проводиться за обраними правилами. У цій грі може приймати участь школярі із старших класів, які виконують певну роль. Вступна частина бесіди складається із опису подій ( читання оповідання, вірша, казки). Основна частина складається із питань, направлених на аналіз і оцінку поведінки, роз’яснення виховних норм, розповідь-загадки, вирішення моральних норм, створення життєвих ситуацій тощо.
Педагог задає запитання ( всьому класу або адресне – окремому учневі ).
Учні -обмірковують і відповідають, висловлюючи власну думку.
Завдання вчителя – змоделювати гру таким чином, щоб граючи учні запам’ятовували головну думку, норми і правила життя, життєві цінності, їх значення у особистому житті кожної людини. Учні навчаються граючи пізнавати себе, оточуючих, жити поруч з близькими,вмінню товаришувати, приймати власне рішення тощо.
Гра домінує, але тема бесіди повинна розкритися за допомогою правил проведення бесіди ( влучні запитання – обміркування – відповідь ).
Наприклад:
1 клас„Будьмо здорові, або пригоди маленьких зубчиків”, “Якщо хочеш бути здоровим – загартовуйся”, 2 клас“Про справжню дружбу”,“Дерево міцне корінням, а людина – друзями”,“Найвища моральна цінність – людська гідність”, “Вихована людина. Яка вона?”, “Друг – це другий я”.

Гра-мандрівка –форма виховної діяльності спрямована на ознайомлення учнів із певними навичками, виховними нормами, правилами поведінки на протязі мандрівки, яка організується вчителем за обраним маршрутом.
Вчитель разом із учнями обирає вид транспорту для подорожі, знайомляться із маршрутом, малюють карту маршруту або отримують маршрутні листи за підготовленою раніше картою.
На своєму шляху учні роблять декілька зупинок, на яких грають, співають, приймають участь у конкурсах, приймають гостей, зустрічаються із героями казок ( ролі героїв виконують старші учні, або використовується мультимедіа із демонстрацією слайдів чи фрагментів фільму тощо).
Наприклад:
2 клас уявна гра-мандрівка “У країну мистецтва”, 4 класгра-подорож “До країни народного мистецтва”.

Ранок, свято –форма виховної роботи для проведення урочистих і святкових подій з метою святкування визначної дати, календарного свята, події із життя колективу, традиції школи тощо. Обов’язковим є наявність ведучого ( ведучих), концертних номерів, ігор, нагородження переможців, вручення подарунків, наявність сюрпризного моменту.
Підготовка до проведення свята або ранку проходить як колективна творча справа, в якій приймають участь діти, вчителі, батьки. На ранок або свято запрошують гостей, яких вітають піснями, творчими подарунками. При підготовці сценарію враховують обов’язкове обирання ведучих, відповідальних за оформлення залу, музичного забезпечення.
Після проведення свята або ранку організатор підводить підсумок, враховуючи досягнення мети заходу, виконання завдань, їх якості тощо і планують подальшу творчу діяльність.
Наприклад:
Свята: Мийдодіра “Здоровим будь!”, іменинників „Дарунки-обереги”, свято „Любов сердець своїх маленьких, дамо тобі, кохана ненько!”.

Усний журнал– форма виховної роботи, в процесі проведення якої проходить огляд подій, повідомлень, зібраних даних соціологічних досліджень, анкетування або інформації про якийсь об’єкт чи визначну подію в житті шкільного колективу чи суспільства. Обов’язковою умовою є наявність ведучого, від імені якого йде повідомлення, рубрик, які можуть проводитися ведучими рубриками( ведучими можуть бути вчитель або старшокласники). Під час проведення усного журналу є доцільним демонстрація наочності, фотоматеріалів, слайдів або імітування ТВ-програми. Ведучий може задавати питання слухачам, підводити узагальнення, проводити бліцопитування тощо.
Головне завдання розкрити тем и рубрик та тему журналу.
Наприклад: „ Трудові традиції української родини”,“Люди, які прославили мій край”.

Групова справа –форма організації виховної роботи під час проведення якої учні працюють у групі, виконуючи певне завдання, отримане від вчителя.
Вчитель -об’єднує учнів у групи ( за кольором або за допомогою дитячої лічилки) та за певний час дає можливість виконати невелике практичне завдання.
Вчитель слідкує за виконанням завдання, подає практичні поради, прямо керує процесом підготовки.
Учні -готують завдання та презентують свою роботу, розповідають учням про те, що вони створили разом.
Наприклад: Групова справа “Шлях до перемоги над собою”, 3 клас “Правила нашого життя” (колективне складання правил товаришування).

Оформлення альбому–форма організації колективної або групової виховної роботи, яка проходить протягом тривалого часу.
Вчитель -пропонує учням за темою альбому, яку визначають разом, протягом певного часу ( тиждень, місяць ) підібрати матеріал, надаючи дітям корисні поради щодо збору та обробки зібраної інформації. Це можуть бути вирізки із газет чи журналів за певною темою, вірші чи половиці, данні наукових досліджень, огляд подій, гуморески, приказки.
Учні -протягом визначеного часу збирають матеріал.
Закінчується справа колективним оформленням альбому.
Іншим різновидом цієї діяльності є оформлення особистого альбому одним учнем.
Наприклад: „Калейдоскоп професій”,“Краса природи у творах образотворчого мистецтва”.

Уявна подорож –форма групової виховної роботи в ході якої учні разом із вчителем ( або із запрошеними гостями, батьками) підправляються в уявну подорож за обраним маршрутом. Це може бути подорож в країну, історію, в минуле або майбутнє, в країну фантастики, мрій, бажань.
Вчитель– готує наочність (картинки, фотоматеріали, слайди, фрагменти фільмів, ілюстрації тощо) та пропонує учням попередні завдання ( підготувати вірші, малюнки, загадки тощо).
Учні– приймають участь в уявній подорожі і виступають у ролі слухачів або доповнюють повідомлення вчителя своїми підготовленими завданнями, демонструють свої творчі нароби.
Закінчується подорож підведенням загальних підсумків чи колективним фото.
Наприклад: Уявна гра-мандрівка „Краса імені мого”,“У країні рідної мови”.

Школа ввічливості- форма колективної виховної роботи в ході якої вчитель за допомогою підготовлених ситуацій, малюнків проводить навчання дітей основам спілкування та основ ввічливості.
Вчитель- готує до загального обговорення життєві ситуації, підбирає сюжетні малюнки та пропонує до вивчення правила ввічливості, які виносить на загальне спільне обговорення із класом.
Учні –приймають участь у розігруванні ситуацій, разом із вчителем приймають рішення про правила поведінки, відповідають на запитання вчителя.
Закінчується захід колективною підготовкою правил ввічливості, які приймають учні для всього класу.
Наприклад: 1 клас “Світлофор ввічливості”,2 клас Школа гарних манер,”Чарівні слова відкривають серця”.

Розповідь –форма колективної виховної роботи в класному колективі при проведенні якої проходить знайомство учнів із якимсь невідомим раніше об’єктом або прикладом чи історією із життя реальних або вигаданих героїв.
Вчитель –веде розповідь від 1 або 3 особи, супроводжує розповідь уривками із літературних творів чи статтями із газети, журналу.
Учні- уважно слухають розповідь, задають по закінченню запитання або відповідають на питання вчителя.
Наприклад: “Чужого горя не буває”,“Друг – це другий я”.
„Якби зорі говорили”,“Себе я бачу в дзеркалі природи”.

Демонстрація– вид колективної виховної роботи під час якої відбувається знайомство учнів із якимсь новим об’єктом, твором мистецтва.
Вчитель– проводить демонстрацію, надає характеристику об’єкту, поради щодо правил користування чи застосування.
Учні -уважно слухають задають запитання, підводять разом із вчителем узагальнення.
Наприклад: 2 клас „Я вишиваю рушничок”, 3 клас „Малюю до картинної галереї”

Операція, рейд –форма колективної або групової виховної діяльності під час якої вирішується термінове питання, приймається спільне рішень, надається адресна допомога.
Вчитель –спонукає дітей до проведення термінової справи, говорить про її важливість, про значення надання допомоги для окремої людини або групи.
Учні– приймають спільне рішення про форми проведення операції, рейду.
Вчитель разом із учнями складають план дій, список допоміжних речей, назначають дату проведення рейду, вирішують питання якінеобхідно вирішити додатково до початку рейду ( написання оголошення, реклами).
Після проведення операції, рейду вчитель разом із учнями підводять підсумок, визначають активістів, планують подальшу діяльність.
Наприклад: 1 клас „Місто веселих майстрів, 2 клас „Наш квітник найкращий”, 3 клас рейд “Скибочка хліба”, рейд “Турбота”, 4 клас добродійна акція “Подарунки власноруч” ”, „Підприємства нашого міста”.

Моделювання –форма індивідуальної, групової, колективної роботи в ході якої створюється якийсь певний майбутній об’єкт або модель.
Вчитель- задає конкретні запитання які стосуються майбутньої моделі, її характеристики, особливий якостей об’єкту. Проводячи мозковий штурм або об’єднуючи учнів у малі групи, завданням роботи яких є створення моделей за зразками.
Учні– подають пропозиції, а потім за допомогою вчителя створюють модель колективно чи в малих групах, презентуючи свої моделі.
Закінчується справа підведенням підсумків роботи та обговоренням майбутніх шляхів її реалізації.
Наприклад: 4 клас „Театральна афіша”, 2 клас „Подарунки майбутнім друзям”
Виставка–ярмарок– форма колективної або масової загальношкільної роботи, в ході проведення якої учні разом із вчителем, батьками готують виставки творчих робіт учнів, яке може супроводжуватися не тільки їх демонстрацією але й їх продажем.
Вчитель- пропонує учням заздалегідь приготувати експонати до майбутньої виставки, розповідає основні вимоги щодо оформлення своїх виробів. Можливий такий варіант підготовки: на одному із виховних годин проведення майстер класу чи творчої практичної роботи по виготовленню виробів ( із пластиліну, солоного тіста, кольорового паперу ), а може й створення казкових маленьких книжок, закладок тощо. Для проведення ярмарку можуть знадобитися паростки кімнатних рослин, квітів, виробів із природного матеріалу, вишиті серветки, хусточки, вироби із паперу в стилі оригамі тощо. Цікавим стане зібрання овочів чи фруктів із власного саду ( незвичайної форми) або предметів українського побуту.
Учні –пропонують оригінальну форму для демонстрації виробів, оформлення виробів свого класу, форму проведення всього ярмарку.
На ярмарок запрошуються гості, батьки, учні інших класів. Особливим є участь у проведенні ярмарку продажу героїв – скоморохів, клоунів, співаків, танцюристів, казкових або національних героїв, доповнення ярмарку проведенням творчих конкурсів ( самий сильний, самий влучний, розмалюй себе фарбами тощо).
Після проведення ярмарку вчитель разом із учнями підводять підсумок і планують форму проведення наступного ярмарку, збирають кращі ідеї.

Наприклад: „Твої дарунки осінь золота”, „Веселий ярмарок ”

Хвилини з мистецтвом –форма групової або колективної виховної роботи у процесі якої учні вивчають твори, види, жанри мистецтва або творчість окремого митця.
Вчитель -готує твори мистецтва до демонстрації ( ілюстрацію картини, скульптури, архітектури, музичний твір, портрет видатного митця, книги із описом творчості автора твору або слайдові презентацію тощо). Потім у творчій формі розповідає про жанрові, видові особливості, подає інформацію про автора, супроводжує наочно свою розповідь.
Учні– уважно слухають, роздивляються твір, задають запитання, приймають участь у спільному обговоренні, роблять спробу надати власну оцінку твору.
Закінчується захід підведенням загального підсумку і спробу ідей про те, з чим би хотілося зустрітися в наступний раз.
Наприклад: 3 клас „Малюю до галереї”, 2 клас „Краса природи у творах образотворчого мистецтва”
3 клас Хвилини з мистецтвом “Таємниця однієї картини” (за вибором вихователя).

Година милування –форма колективного або групового виховного заходу під час якого відбувається милування учнів якимсь об’єктом ( витвором мистецтва).
Вчитель – готує до проведення заходу твір образотворчого мистецтва або наочний виріб мистецтва народного майстра краю, видатного митця, фото.
Учні – роздивляються твір мистецтва, милуються ним, надають власну оцінку.,
Година милування може проходити і у вигляді милування вчинками людей, рідних, розповідями про традиції
Наприклад:
2 клас „Рушник моєї бабусі”,1 клас „Абетка мистецтва”
Години милування природою: „Осіння щедрість”, „Сніговий балет”, „Чим пахне весна?”, „Веселкове літо”.
3 клас „Весняна симфонія життя”, „”Хоровод весняних квітів”, „Лісові сюрпризи”.
4 клас „Осінній калейдоскоп”, „Мороз-чарівник”, „Весна-красна”, „Літні барви”.

Спортивні змагання, веселі старти, естафети –форма організації колективних виховних заходів, пов’язаних із спортом.
Вчительразом із викладачем фізичної культури заздалегідь готують сценарій спортивного заходу, враховуючи фізичну підготовку дітей, рівень їх практичних вмінь та стан здоров’я.
Сценарій складається із спортивних конкурсів, які мають різноплановий характер. Це можуть бути конкурси із спортивними знаряддями або предметами (елементами костюмів казкових героїв), індивідуальні, парні, групові конкурси на швидкість виконання завдання, на оригінальність прийнятих рішень, на створення сюжетної спортивної картинки, скульптури, гумористичні тощо.
Учні –об’єднуються у групи, вигадують назву команди, девіз, уважно слухають завдання та виконують його.
Оцінювання конкурсів проводить компетентне журі.
Наприклад:
„Тато, мамо, я – спортивна сімя ”. „Ми будемо із спортом дружити”
2 клас Спортивні змагання “Старти надій”,
3 клас Малі олімпійські ігри “Спортивна надія”.

Догляд за рослинами, тваринами– різновид довготривалої виховної діяльності, яку організує вчитель протягом чверті, семестру, року.
Вчитель – пояснює учням про потребу багатьох людей щодо збереження рослинного і тваринного світу, який оточує життя.
Розповідає історії із життя дітей і дорослих, які були пов’язанні із тваринами – братіями меншими нашими, приклади із життя дорослих та дітей, що пов’язані із захистом природи, інтересом до вирощування кімнатних рослин або квітів.
Вчитель разом із учнями розробляють пам’ятку або інструкцію, поради для учнів щодо доглядом дітей за кімнатними рослинами та домашніми тваринами.
Учні – розпочинають свою роботу із заведення журналу або щоденника догляду за рослинами ( тваринами), фіксують свої спостереження, оформлюють результати.
Можливий інший варіант, коли учні не фіксують результати, а тільки після своїх спостережень на класній виховній годині разом із вчителем і іншими учнями у колі діляться своїми враженнями, роздумами, роблять спільне узагальнення про значення у житті людини милосердя, опіки і турботи про братів менших, про значення кімнатних рослин для здоровя людей тощо.
Наприклад:
1 клас „Ми за них відповідаємо”, 2 клас „Боляче буває всім”, 4 клас „Нагодуй птахів”
Ведення літопису –форма проведення довготривалої виховної роботи, яка допомагає на протязі року, або кількох років ( 1-4 кл.) фіксувати визначні події із життя класу ( учня, групи друзів).
Вчитель разом із учнями вирішують питання: які події слід заносити у літопис ( виховні заходи, свята, зустрічі, подорожі тощо), яким стилем буде проводитися опис подій ( діловим, науковим, старовинним, казковим ), що буде вноситися до літопису ( фото, зошити, дипломи тощо), яким буде літопис ( у вигляді альбому, зошита, мультимедійного проекту).
В класі визначають відповідальних за веденням літопису, встановлюють дати заповнення і вирішують де, коли, хто буде презентувати літопис, або коли буде проводитися перегляд його.
Всі учні класу приймають участь у заповнення літопису, подання вчасно зібраного матеріалу.

Наприклад:
2 клас „Однокласник, товариш, друг”, 1-4 класи „Мій клас-моя друга родина”, „Наша весела компанія ”,ведення щоденника “Мій день. Хороше і погане”,

Тематичний зошит –форма індивідуальної, групової, колективної виховної роботи в ході якої учні на протязі певного визначеного часу ведуть зошит за певною темою.
Вчитель разом із учнями приймають правила ведення тематичного зошита: що, коли і як фіксується у зошиті, які узагальнення проводяться.
Тема зошита може бути пов’язана із науковими дослідженнями ( екологія, природознавство, народознавство, краєзнавство тощо), записами власних спостережень, думок, аналізу вчинків людей ( толерантні люди, милосердя, доброчинність, опіка, правила спілкування, як прийняти вірне рішення тощо), визначними життєвими досягненнями ( чиє в мене життєве кредо, успішна людина, мої успіхи і власні життєві перемоги тощо).

Кiлькiсть переглядiв: 1413

Версія для друку

Прикольні мальовані картинки про школу

Школа-це неозорий світ знань. У ній проводять більшу частину часу і навчаються учні. Як важко було дитині, що прийшла в перший клас, своїми маленькими рученятами виводити кожну букву, кожну циферку, і, як легко йому було знаходити спільну мову зі своїми однолітками. Школа-це велика сім’я, для кожного учня, і, як в будь-якій сім’ї, так і в школі є свої батьки – вчителі. Ми хочемо показати вам творчість на цю тему – прикольні мальовані картинки про школу.

Ура! Нарешті то в школу!

Я вимагаю відшкодування понесеного моїм клієнтом моральної шкоди!

Основне правило російської мови. Якщо ви не знаєте, як написати «сдесь» або «тут» – пишіть «тут»!

1 квітня – бережіть тили!

Покладав я на граматику!

Це книга!

Не знаю, що не сподобалося вчительці, то вона знову хоче вас бачити

– А ви, Марія Петрівна, на свій хліб ще не заробили!

Прикольна картинка про школу.

Що ти можеш розповісти про розмноження найпростіших?

Кінець світу!

Чи не ховайся, Сидоров!

А мені ще сім років сидіти за партою!

Ура, я закінчив школу!

У школу, тобі пора пацан!

А зараз Саша прочитає нам свій твір на тему «Як я провів літо».

Можна я за козла відповім!

Папік мені шпаргалку замовив!

За цим столиком я буду вчитися!

Моє обличчя на контрольній!

Одинадцять років! За що?

Ще раз питаю, хто Сидорової лайк поставив?

Мій клас!

Прикольна картинка про школу.

Вчителька сказала в школу одягатися – білий верх, чорний низ!

Прикольна картинка про школу.

Рішення прикладу у дочки

У середу батьківські збори!

Ура! Петрович пригощає!

Зате освіту залишається безкоштовним!

П’ять, Вовочка, молодець!

Училка сказала, що хоче подивитися на дурня, який робив мої уроки

Вся сім’я проводжає в школу

У вчителі вимагають відшкодування збитку

1 вересня

Шкільний базар

Шило в попі

Скотина мітить на моє місце

Порада від викладача

Бережи тили 1 квітня

Невже і я такий же буду

Час в школу

Як ви провели літо

Фізкультура в школі

Новий метод перевірки зрізу знань

Дітки в школі

Учні з глобусом

З 1 вересня

З днем знань

Вона всього лише викладає німецьку

Покладав я на граматику

Вчителі перевіряють мою домашку

Мішень на вчителя

перед батьківськими зборами

Розучування пісень

Іванов до дошки

Діти з портфелями

Розрахунок з урахуванням ПДВ

За скасування правил російської мови

Вчителька на уроці: – Вовочка, хто в «Муму» не вмів говорити? – Човен – Чи не правильно, Вовочка це Герасим, сідай, два – А що, човен розмовляла?

Діти займаються уроками

Хлопчик і дівчинка читають книгу

у всіх було таке в школі

Вивчення скелета

Питання до батька

Діти, книги і олівець

Син дає батькові щоденник з ременем

Діти на географії

Прогулювати школу

Виправлення помилок на паркані

Ще сидіти 7 років за партою

Фото батька приклеїв в щоденник

Замовкніть всі

Зі святом, дорогі вчителі

Як я люблю однокласників

Похід в школу

А де ще 36 мільйонів

На сьогодні заняття закінчені

Нарешті в школу

Учень з дзвінком

Поважайте своїх батьків

Прийом ЄДІ

Частини світу

Разговор с детьми о стрельбе в школе: Совет, как уменьшить их тревогу: Выстрелы

Разговор с детьми о стрельбе в школе: Совет, чтобы облегчить их тревогу: Выстрелы – Новости здравоохранения Смерть детей, расстрелянных в школе, трудно понять . Детям может быть еще тяжелее. Консультанты говорят, что родители должны брать пример со своих детей, прислушиваться к их страхам и отвечать на их вопросы.

Стрельба в начальной школе Увальде

26 мая 2020 г., 25:00 по восточноевропейскому времени

Девятнадцать детей и двое взрослых были убиты во время стрельбы в начальной школе Робба в Увальде, штат Техас. Родители изо всех сил пытаются справиться с потерей и с тем, как объяснить это своим детям.

Эллисон Ужин / AFP через Getty Images

скрыть заголовок

переключить заголовок

Эллисон Ужин / AFP через Getty Images

Девятнадцать детей и двое взрослых были убиты во время стрельбы в начальной школе Робба в Увальде, штат Техас. Родители изо всех сил пытаются справиться с потерей и с тем, как объяснить это своим детям.

Эллисон Ужин / AFP через Getty Images

Если у вас есть дети школьного возраста, скорее всего, они уже рассказали своим одноклассникам о стрельбе в школе в Ювальде, штат Техас. Итак, как лучше всего узнать, что они чувствуют и о чем думают? Спроси их.

«Вопросы детей могут сильно отличаться от вопросов взрослых», — говорит Дэвид Шонфельд, педиатр, который руководит Национальным центром школьного кризиса и тяжелой утраты при Детской больнице Лос-Анджелеса. По его словам, лучший способ определить, сколько информации им нужно, — это выслушать их.

«Прежде чем мы сможем их успокоить или помочь с тем, что их беспокоит, мы должны понять, что их на самом деле беспокоит», — говорит Шонфельд. Его группа разработала рекомендации по беседе с детьми после трагического события.

Дети часто спрашивают, кто виноват, что можно было сделать, чтобы предотвратить трагедию или она могла произойти в моей школе? Правдивые ответы важны для укрепления доверия. В год, когда в США уже произошло 27 расстрелов в школах и более 200 массовых расстрелов, неудачный ответ таков: хотя школа обычно является безопасным местом, существуют риски.

«Знаете, многие люди говорят мне: «Это просто новая нормальность», и я реагирую на них так, что в этом нет ничего нормального», — говорит Шонфельд.

Когда 19 детей расстреляны, это вызывает глубокое горе. «Это должно быть огорчительно — это неприемлемая ситуация», — говорит он. Но пока это печальная реальность жизни в Соединенных Штатах. «Мы можем помочь детям научиться справляться со стрессом, который они испытывают, узнавая о неотъемлемых опасностях, которые являются частью мира», — говорит Шонфельд.

Возраст ребенка определяет объем информации, которой он может поделиться, но это не единственный фактор. Их эмоциональная реакция может быть связана с тем, сколько травм они пережили в прошлом или насколько тесно они связаны с трагедией. Если бы жертвами были их ровесники, это событие повлекло бы за собой более сильные эмоциональные потери по сравнению с детьми, которые узнают о стрельбе в новостях. Несмотря на это, родителям потребуется время, чтобы утешить детей и помочь им пережить такие трагические события.

«Нам нужно набраться терпения, а иногда, особенно маленьким детям, нужно, чтобы эти разговоры повторялись снова и снова», — говорит Мелисса Браймер, директор программ по борьбе с терроризмом и стихийными бедствиями в Национальном центре детского травматического стресса Университета Калифорнийского университета в Лос-Анджелесе и Дьюка. «Иногда они нуждаются в нем небольшими порциями. Они могут быть не в состоянии переварить все за один присест», — сказал Браймер в интервью NPR Morning Edition .

Американская ассоциация школьных консультантов составила список ресурсов и советов, которые помогут после стрельбы в школе. В верхней части рекомендации по сохранению рутины на месте. Даже если дети встревожены или напуганы, ходить в школу и заниматься повседневными делами полезно. Как поясняет организация в своем руководстве: «Дети обретают безопасность благодаря предсказуемости рутины».

Организация говорит, что также полезно ограничить количество средств массовой информации, которые вы и ваши дети потребляете, будь то социальные сети, радио, телевидение или чтение новостей в Интернете. Во время кризиса главная причина смотреть, слушать или читать сообщения СМИ — это понимать, что происходит. «Но если вы просто смотрите один и тот же репортаж снова и снова, и это не помогает вам узнать что-то новое, что важно для вас и вашей семьи, вам, вероятно, следует отключиться», — говорит Шонфельд.

В дни и недели, следующие за трагедией, родители должны поговорить со своими детьми о том, как справиться, когда они обеспокоены или встревожены. Браймер говорит, что есть несколько действительно хороших книг, вокруг которых можно вести такие беседы. Она рекомендует Однажды мне было очень-очень страшно , Чандры Гош Иппен, для дошкольного набора. В этой истории множество животных проходят через страшные испытания, но каждое из них реагирует по-своему и имеет свой собственный способ справиться с этим. Браймер говорит, что такие книги могут помочь родителям и опекунам помочь детям определить стратегию, которая лучше всего подходит для них.

Другая стратегия для родителей детей старшего возраста — помочь им преобразовать чувства гнева или беспокойства в действия. Шонфельд говорит, что естественно злиться и хотеть обвинить кого-то после стрельбы в школе. Но если дети направляют свой гнев на человека, который действовал с ненавистью, например, на стрелка, это не снимает горя и не решает проблему. Гнев может породить гнев.

Альтернативный подход — участие в инициативах по борьбе с насилием с применением огнестрельного оружия. Например, учащиеся средней школы Марджори Стоунман Дуглас в Паркленде, штат Флорида, начали настаивать на контроле над оружием после массовой стрельбы в 2018 году.

«Это не решило проблему, но изменило ситуацию», — говорит Шонфельд. Студенты были эффективными защитниками в привлечении внимания к насилию с применением огнестрельного оружия.

«Поэтому я думаю, что дети могут быть частью решения, но и взрослые тоже должны быть частью решения», — говорит он.

Суть в том, говорит Шонфельд, что нужно продолжать разговаривать со своими детьми. Спросите, что они думают и чувствуют — это хорошее место для начала.

Сообщение спонсора

Стать спонсором NPR

Как рассказать детям о стрельбе в школе > Новости > Йельская медицина

В связи с недавней массовой стрельбой в начальной школе в Увальде, штат Техас, родители задаются вопросом, как рассказать своим детям об этих ужасных событиях.

Самое важное действие, которое могут предпринять родители и опекуны, – это прислушиваться к своим детям, говорит Стивен Маранс, MSW, доктор философии, детский и взрослый психоаналитик, и Кэрри Эпштейн, LCSW, клинический социальный работник, оба являются содиректорами Йельского центра травматического стресса и восстановления при Йельском детском учебном центре.

«Сначала узнайте, знают ли дети о том, что произошло. Затем поговорите с ними о том, какое влияние недавние события оказали на их мысли, чувства и поведение, если таковые имеются», — говорит Эпштейн.

Поскольку мы все столкнулись с гибелью людей и ужасом насилия с применением огнестрельного оружия, которое сейчас переживает Увальде, неудивительно, что многие из нас могут чувствовать себя опечаленными и расстроенными, представляя боль, горе и травму, которые так многие в этом сообществе сейчас переживают, говорит Маранс.

«Мы можем чувствовать разочарование из-за повторяющихся и бессмысленных смертей. Многие также могут испытывать повышенную тревогу за безопасность собственных детей, поскольку трагедия в Увальде вызывает у любого родителя худшие страхи – потерять ребенка», – говорит он. «В разгар таких сильных чувств особенно важно подумать о том, как мы можем наилучшим образом поддержать наших детей, которые также могут отреагировать на новости».

Мы больше поговорили с Марансом и Эпштейном, которые делятся советами (ниже) о том, как родители могут вести потенциально трудные разговоры со своими детьми на эту тему.

В первую очередь сосредоточьтесь на своих родительских реакциях.

Родители могут в первую очередь сосредоточиться на уменьшении громкости собственных стрессовых реакций, потому что дети обращаются к взрослым за своей эмоциональной стабильностью, а также за структурированностью, предсказуемостью и порядком в своих действиях. Повседневная жизнь.

Существует подход «покажи мне, а не рассказывай» для демонстрации того, что нормальная рутина жизни и ожидания все еще существуют, даже в разгар потрясений. Но если взрослые встревожены, подавлены или подавлены, они могут быть более раздражительными или нетерпеливыми по отношению к своим детям, даже не осознавая этого. Это может иметь прямое влияние на то, как дети воспринимают свою жизнь.

Когда вы как родитель решите свои собственные проблемы, вам будет легче думать с точки зрения вашего ребенка. Например, когда ребенок внезапно начинает спорить о том, когда ему ложиться спать, родителю не всегда легко остановиться и спросить: «Что это значит?»

После долгого дня легко не заметить, что ваш ребенок пытается сообщить что-то о своих чувствах. Если вы сможете понять, что некоторые из трудностей, с которыми сталкивается ваш ребенок, могут быть отражением его неспособности регулировать и выражать словами свою тревогу, вы сделаете шаг к тому, чтобы помочь ребенку сделать паузу, чтобы он мог подумать о что они чувствуют и почему. Это важные навыки, которые нужно развивать и практиковать в любом возрасте.

Вот несколько советов, которые следует помнить родителям и опекунам:

• Ваша способность спокойно выслушивать опасения ваших детей — один из самых действенных способов помочь им чувствовать себя в безопасности.
• Вы самый важный источник помощи для своих детей.
• Следите за своими реакциями. Если вам трудно справиться с реакцией на трагедию, вам может помочь поддержка семьи, надежных друзей, духовенства и/или специалистов в области психического здоровья. (См. ссылки на ресурсы ниже.)
• Определите свои собственные опасения, страхи и чувства беспокойства, печали, а также разочарования по поводу гибели людей в результате насилия. Узнав свою собственную реакцию на трагедию в Увальде, вы сможете лучше слушать своих детей и отличать свою реакцию от их реакции.
• Фаза развития, непосредственные жизненные обстоятельства и степень нарушения рутинной повседневной жизни — все это определяет размер и масштаб воздействия на мир ребенка.
• Дети и подростки могут быть не в состоянии описать свои реакции или беспокойство. Вместо этого они могут сосредоточиться на том, как они переживают нарушение своей нормальной жизни. Без помощи со стороны лиц, осуществляющих уход, их дистресс может выражаться только в симптоматических или проблематичных формах, в которых они чувствуют, действуют и взаимодействуют.
• Рутины дают детям чувство предсказуемости и контроля. Когда распорядок дня нарушается, а безопасность ставится под угрозу, дети испытывают изменения в работе своего мозга и тела, из-за чего они могут еще меньше контролировать себя.

Умение слушать может «открыть дверь» к осмысленному обсуждению

Многие родители задаются вопросом, должны ли они проверить своих детей, задав ряд вопросов. Но дело не столько в том, чтобы спросить ребенка: «Как дела?» снова и снова в течение дня, что может стать контрпродуктивным. Вместо этого родители могут «открыть дверь», чтобы услышать, что думают их дети.

С детьми школьного возраста и подростками может быть полезно начать дискуссию, спросив, говорили ли их друзья о трагедии в Увальде. Это знакомство может дать возможность спросить об их мыслях и чувствах, а также задать вопросы о том, что они слышали в новостях и дома.

В конечном счете,  выслушивание   – один из самых действенных способов поддержать детей и подростков, которые могут испытывать тревогу и печаль. Когда они перестают чувствовать себя одинокими, возможность озвучить подробности своих чувств, вопросов и опасений родителям и опекунам может помочь им достичь большего порядка и мастерства в своих личных реакциях на эти события. А содействие обсуждению само по себе может предоставить им не только возможность быть менее изолированными, но также может стать первым шагом к тому, чтобы они стали более активными перед лицом того, что может быть подавляющим, нежелательным чувством.

Таким образом, лучше осознавая специфику чувств и забот ваших детей, вы будете в гораздо лучшем положении для участия в обсуждении, основанном на том, что вы узнали от своего ребенка, а не на своих собственных реакциях или предположениях. о степени, в которой эта трагедия повлияла на них.

Поощрение к обсуждению также может помочь определить, как дети могут превратить свое сочувствие в действия, которые могут способствовать благополучию других. Это может включать в себя доброту по отношению к другим, выявление или прекращение издевательств, а также участие в репетиторстве и внешкольных программах.

В частности, в случае трагедии в Увальде это может означать сбор средств для жертв, политическую активность в борьбе с насилием с применением огнестрельного оружия или написание писем политическим представителям, а также другие просоциальные действия.

Чрезмерное потребление новостей может утомить детей и родителей.

Это естественное желание узнать больше информации, которая поможет нам лучше понять обстоятельства, связанные с тревожными событиями. Но частый или даже навязчивый просмотр новостей зачастую только усиливает стрессовое возбуждение. Родители, которые ограничивают собственное потребление новостей, смогут лучше помочь детям осмыслить то, что они видят и слышат, с их собственной точки зрения.

Кроме того, родители могут помочь своим старшим детям, которые могут смотреть новости самостоятельно, подумать, полезна ли частота, с которой они проверяют новости, или она иногда становится менее полезной и вызывает больше стресса. Это не должно быть лекцией; скорее, он должен открыть дверь для обсуждения.

Учитывайте эти общие принципы при разговоре с ребенком

При разговоре с детьми важно помнить следующее:

• Насколько физически близко от дома находятся непосредственные опасности произошедшего события?
• Произошла ли смерть, ранение или потеря имущества кого-либо из их знакомых в результате этой конкретной катастрофы?
• Сколько текущих разговоров или новостей (по телевидению, радио, в социальных сетях и т. д.) о событии подвергается ребенку?
• Перенесли ли дети в прошлом серьезные потери или другие травматические нарушения и потери в своей жизни, которые могут сделать их более уязвимыми для повышенного страха или печали в ответ на трагедию в Увальде?
• Если дети уже испытывают психологические трудности, появились ли новые симптомы или трудности, возникшие после этой недавней трагедии?

Кроме того, важно отметить, что если ваши дети невнимательны к новостям или сосредоточены на трагедии в Увалде, это не означает, что они бесчувственны к другим. Когда их интересы и повседневная жизнь не нарушается и не подвергается угрозе, дети и подростки часто продолжают сосредотачиваться на непосредственности жизни, которая наиболее знакома и предсказуема. Обсуждение расстрелов с нашими детьми школьного возраста и подростками — лучший способ узнать, до какой степени они могут быть втайне озабочены и обеспокоены.

Как отвечать на вопросы детей о трагедии

Вопросы наших детей дают возможность узнать, что они думают и чувствуют. Внимательно выслушивая их вопросы, мы можем начать помогать им ориентироваться в том, что может показаться пугающим миром.

Часто дети больше всего нуждаются в ком-то, кому они доверяют, чтобы выслушать их вопросы, принять их чувства и быть рядом с ними. Не беспокойтесь о том, чтобы точно знать, что сказать, — нет ответа, который бы все уладил.

Вот несколько советов, как отвечать на вопросы детей: 

• Если дети выражают тревогу и беспокойство по поводу травмирующих событий, они могут быть больше всего обеспокоены безопасностью и стабильностью своего непосредственного мира семьи, друзей и других важных фигур в их жизни. жизни. Сначала сосредоточьтесь на этих проблемах.
• Мы в безопасности? Если нет непосредственной угрозы семье и друзьям, так и скажите. Даже посреди ужаса, который мы можем испытывать по поводу трагедии в Увалде, и сильного потрясения, которое мы можем испытать, отождествляя себя с родителями и членами семьи жертв, может быть очень трудно вспомнить, что стрельба в школе, хотя и вызывает тревогу привычные в нашей стране, остаются крайне редкими. Для родителей и опекунов важно знать о планах обеспечения безопасности в школах, где учатся их дети, чтобы сообщить детям, что взрослые делают и будут делать все возможное для их безопасности.
• Если ваши дети задают вопросы о последствиях какого-либо события, спросите их в первую очередь о том, что их беспокоит, чтобы вы могли подробно ответить на их беспокойства, а не о том, что, вы думаете, их беспокоит или должно вызывать.
• Отвечайте на вопросы, используя имеющуюся у вас фактическую информацию. Не стройте домыслов и не повторяйте слухи, а также сопротивляйтесь чрезмерным объяснениям. Степень детализации, которую дети хотят и должны знать, будет зависеть от их возраста и конкретного характера их проблем.
• Хотя никто из нас не может гарантировать абсолютную и постоянную безопасность в нестабильном мире, для родителей и опекунов жизненно важно действовать в качестве буфера между уязвимыми и напуганными детьми и миром, который они не могут полностью понять.

Ничего страшного, если обсуждение расстроит их

Вполне естественно, что ваши дети могут расстраиваться, когда говорят о страшных или тревожных вещах. Как родитель, способность выслушивать пугающие мысли и чувства своих детей демонстрирует вашу силу и непоколебимую преданность им. Когда в большом мире вокруг них происходят страшные вещи, видение того, что родители все еще могут быть родителями, может быть самым обнадеживающим опытом, который может испытать напуганный ребенок.

Убедитесь, что ваши дети понимают, что можно показывать вам, когда они расстроены. Когда они это сделают, вы поможете им сделать важные первые шаги в терпимости и преодолении сильных чувств и пугающих мыслей. Если рядом с ними никого нет, дети могут попытаться скрыть свои чувства и стать подавленными, пытаясь справиться со своими заботами в одиночку.

Даже если сначала они не будут задавать никаких вопросов, будьте готовы поговорить об этом

Когда случается что-то неприятное, полезно быть готовым к разговору с детьми. Сначала дети постарше могут сказать вам, что они не хотят или не должны это обсуждать. Спросить детей об их идеях и вопросах часто является лучшим способом отличить их опасения от наших переживаний после травматического события.

В большинстве случаев не рекомендуется заставлять детей говорить с вами о событии, вместо этого дайте им знать, что дверь открыта для них, чтобы вернуться и обсудить свои насущные проблемы, когда они будут готовы.

Как понять, что детям нужна помощь больше, чем вы можете оказать

Ниже приведены признаки и симптомы стрессовых реакций, обычно наблюдаемых в ответ на события реального мира, которые угрожают чувству безопасности, предсказуемости и порядка в повседневной жизни:

• Депрессивное или раздражительное настроение
• Более нуждающийся или прилипчивый и с трудом разделяющий
• Стойкое и вызывающее отношение
• Трудности с концентрацией внимания на задачах или занятиях повседневной жизни
• Социальная изоляция или изоляция
• Трудности с концентрацией внимания
• Физические жалобы, такие как головная боль или боль в животе
• Изменения аппетита
• Проблемы со сном
• Проблемы с туалетом
• Одержимость пугающими мыслями

Новые или возросшие проблемы в поведении и настроении могут быть единственным способом, с помощью которого дети в настоящее время должны сообщить о том, что они боятся и испытывают стрессовые реакции. Дети и подростки, у которых проявляются эти трудности, могут не знать об этих изменениях и, даже если они есть, могут не понимать, что их вызывает.

Пугающие события вызывают ряд неприятных, но общих для всех нас реакций. Если ваш ребенок продолжает быть особенно или необычно расстроенным в течение нескольких дней, особенно если он кажется расстроенным или обеспокоенным многими вещами; у вас проблемы в школе, дома или с друзьями; или испытываете проблемы со сном — тогда рекомендуется поговорить с кем-то за пределами семьи за советом.

Вам не нужно ждать, пока у вашего ребенка появятся признаки беспокойства. Доверяйте своим инстинктам и обращайтесь за советом всякий раз, когда вас беспокоит уровень дистресса, который вы наблюдаете у своего ребенка.

Принятие своей роли родителя

Помощь детям в поиске слов для выражения страхов, замешательства и вопросов, вызванных потенциально травмирующим событием, может стать важным следующим шагом, который поможет им лучше контролировать свои переживания.